ПАРАЗИТОЗИ БЕЗПРИТУЛЬНИХ СОБАК – НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

ПАРАЗИТОЗИ БЕЗПРИТУЛЬНИХ СОБАК – НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Пономаренко В.Я., к. вет. н., професор

Федорова О.В., к. вет. н., доцент

Булавіна В.С., к. вет. н., старший викладач

Харківська державна зооветеринарна академія

Кафедра паразитології

E-mail: Viktoriyabulavina84@gmail.com

Протягом багатьох віків контактують людина та собака. Однак, собаки є хазяями і поширювачами багатьох видів заразних збудників, патогенних для людини й інших видів тварин. Ці м’ясоїдні, перебуваючи у постійному і тісному контакті з людьми і свійськими тваринами, являють велику загрозу в медико-ветеринарно-санітарному відношенні, викликаючи захворювання з групи зооантропонозів.

Останнім часом на території міст і селищ України та інших країн, значно зростає популяція безпритульних собак, що є надзвичайно небезпечним для людини. Ці собаки, збираючись у зграї, скупчуються поблизу житла, сміттєвих паків, у місцях відпочинку людей та можуть нападати на людей. Безпритульні собаки є джерелом збудників різноманітних заразних захворювань. Перш за все, таких небезпечних як сказ, лептоспіроз, ехінококоз. Собаки, які не піддаються обстеженню і лікуванню, є джерелом різних гельмінтозів: токсокарозу, унцинаріозу, трихурису (трихоцефальозу), дипілідіозу, дирофіляріозу та інших [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8].

На наш погляд, в Україні та в інших країнах СНД складною є епізоотична ситуація з протозойних інвазій, таких як токсоплазмоз, саркоцистоз, цистоізоспороз, а також, практично не вивчених на території наших країн, лямбліозу (гіардіозу) та неоспорозу. Тому епізоотична ситуація щодо цих хвороб потребує подальшого вивчення, з метою встановлення поширення захворювань, удосконалення методів діагностики та лікування [9, 10, 11, 12]. 

У 2008-2010рр проводилися дослідження на базі «Біоетичного центру оздоровлення та стерилізації безпритульних тварин», створеного у рамках програми регулювання чисельності безпритульних тварин при Харківській державній зооветеринарній академії. Цей заклад приймав відловлених тварин доки йшло будівництво міського комунального «Центру утримання безпритульних тварин», який було відкрито в червні 2012 року. З метою забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, контролю за розмноженням безпритульних тварин, регулюванням їх чисельності, проводилася наступна робота:

-                    відлов тварин у різних районах міста Харків та доставка у приміщення для утримання;

-                    для безпечних тварин: ветеринарно-санітарний карантин, вакцинація, стерилізація, клініко-паразитологічне обстеження, з подальшою дегельмінтизацією та обробкою проти ектопаразитів;

-                    для небезпечних (агресивних та хворих) тварин: проведення гуманної евтаназії.

В межах даного проекту кафедра паразитології ХДЗВА проводила дослідження з діагностики паразитарних захворювань та лікування хворих тварин.

МЕТА РОБОТИ – вивчити поширення паразитарних хвороб серед відловлених собак біоетичного центру, шляхом індивідуальних копроскопічних досліджень, з метою виявлення яєць гельмінтів, найпростіших, ектопаразитів.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ

Гельмінтоскопічні та гельмінтоовоскопічні дослідження матеріалу від 65 собак різного віку проведені за методами послідовного промивання, Фюллеборна та Котельнікова-Хренова. Виявлення ооцист кокцидіїд, цист або трофозоїтів гіардій у фекаліях тварин здійснювали наступними методами: флотаційними, нативного мазка і фарбування розчином Люголю, розчином карболового фуксину та метиленового синього.

Реєстрацію отриманих результатів проводили шляхом фотографування OLYMPUS FE-120 (Рис. 1-15).

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

За результатами досліджень встановлено поширення гельмінтозів серед собак, які надходили з різних районів м. Харкова у біотичний центр ХДЗВА. Ретельний аналіз отриманих результатів наведений у таблиці 1.

Таблиця 1.

Результати обстеження безпритульних собак на гельмінтози та гіардіоз у біотичному центрі ХДЗВА

Таким чином, при дослідженні фекалій 65 собак різного віку, відловлених у різних районах м. Харкова, у 39 (60%) встановили 4 види гельмінтів: Uncinaria stenocephala, Toxocara canis, Trichuris vulpis (Trichocephalus vulpis), Dipilidium caninum (Рис. 1-10).

При цьому уражених тільки унцинаріозом було 18 собак (27,6% від обстежених і 41,1% від хворих), токсокарозом – 4 (відповідно – 6,15% та 10,25%), трихурисом – 2 (3 – 5,1%).

У решти тварин зареєстрована полігельмінтозна інвазія. Одночасне зараження унцинаріями+токсокарами встановлено у 4 собак (6,15% від обстежених та 10,25% від хворих), унцинаріями+трихурисами – 5 (відповідно – 7,7% та 12,8%), унцинаріями+дипілідіями – 1 тварина (1,5% – 2,6%), унцинаріями+токсокарами+трихурисами – 1 собака (1,5% – 2,6%), унцинаріями+токсокарами+дипілідіями – 3 (4,6% –7,7%), токсокарами+ дипілідіями – 1 (1,5% – 2,6%).

Інтенсивність інвазії, за результатами підрахунку кількості яєць у полі зору становила від 1-3 до 200 (Рис. 1, 2, 5-8 ).

При дослідженні безпритульних собак біотичного центру ХДЗВА встановлена ураженість собак гіардіозом (Рис. 13-15).

Екстенсивність гіардіозної інвазії  складала 55,7%, при кількості цист у полі зору мікроскопу від 1 до 8.

Обговорення результатів. Унцинаріоз належить до групи небезпечних гельмінтозів – анкілостоматидозів м’ясоїдних і людини. Ці гельмінтози – унцинаріоз, анкілостомоз, некатороз мають тенденцію до значного поширення у багатьох країнах світу.

Небезпечна властивість личинок анкілостоматид – здатність проникати в організм хазяїв, як з кормом та водою, так й через неушкоджену шкіру (перкутанно). Такий спосіб проникнення призводить до запалення ділянок шкіри, розвитку алергічних дерматитів, пошкодження периферичних та вісцеральних кровоносних судин [1, 3, 4, 13].

Токсокароз м’ясоїдних (собак, кішок) – це надзвичайно небезпечний для людини гельмінтоз. Самки токсокар –дуже плодючі, за добу вони виділяють до 200 тис. яєць, в яких у навколишньому середовищі формуються інвазійні личинки. При заковтуванні твариною чи людиною інвазійних яєць токсокар у кишечнику з них виходять личинки, які проходять ентеро-гепато-пульмональну міграцію, спричиняючи класичній симптоматичній комплекс – «ефект мігруючої личинки» (larva migrans visceralis) [5, 6, 13, 14, 15].

При міграції личинки потрапляють у різні органи: печінку, легені, серце, нирки, очі, головний мозок. Симптомокомплекс мігруючої личинки проявляється у вісцеральній або очній формах. При вісцеральній формі розвиваються лімфаденіти, лихоманка, алергічній гепатит та бронхіт. Очна форма розвивається при локалізації личинки на сітківці ока, з формуванням паразитарної гранульоми, іноді втратою зору [16].

Основним джерелом зараження людини на токсокароз, особливо дітей, є бродячі собаки та кішки, які виділяють яйця гельмінтів і забруднюють навколишнє середовище [15, 16].

Останнім часом з’являються наукові дані, що токсокари кішок та собак можуть проходити в організмі людини повний цикл розвитку та досягати статевозрілої стадії у кишечнику.

В останні роки реєструється збільшення випадків трихурису (трихоцефальозу) м’ясоїдних (гельмінта через специфічну будову називають волосоголовець) [1, 5, 6]. Зараження тварин і людини відбувається при заковтуванні з кормом, їжею або водою інвазійних яєць з личинками. У тонкому кишечнику личинки першої стадії проникають у залози слизової оболонки, ростуть, чотири рази линяють розвиваються і формують паразитарні вузлики (гранульоми). Після цього паразити виходять у просвіт кишечнику, пасивно мігрують до товстого відділу і досягають статевозрілої стадії. Трихуриси спричиняють тяжке пошкодження товстого відділу кишечнику, за рахунок травмування слизової оболонки довгим переднім кінцем («прошивають» стінку кишечника), інокуляцію патогенної мікрофлори та розвиток запалення.

Проведені дослідження вказують на широке носійство гіардій (лямблій) серед популяцій собак приватних розплідників та безпритульних місцевих собак м. Харкова, що становить загрозу для інших тварин і людини.

Дослідники вважають, що головна роль джерела хвороби належить людині, яка з фекаліями виділяє інвазійні цисти гіардій. Людина може заражатися від іншої людини, можливо від тварин (собаки, кішки, кролі жуйні), які також є джерелом інвазійних цист [9, 10, 11, 12, 17, 18, 19].

На даний час проводиться багато досліджень з вивчення генетичної характеристики різних штамів гіардій за допомогою ПЛР, IFA, виділених від людини, собак та інших видів тварин [10, 17, 18, 19].

За результатами копрологічних досліджень, одночасно з яйцями гельмінтів, нами зареєстровані, також кліщі роду Demodex (Рис. 11, 12), які зазвичай паразитують у сальних залозах та волосяних фолікулах.

Вважається, що демодекси можуть переживати і навіть розмножуватися в інших тканинах, а також паренхіматозних органах. Кліщів та їх яйця знаходять в лімфатичних залозах, стінках та просвіті кишечнику, в паренхімі печінки, селезінці, нирках. До цього може призводити емболізація кліщів при їх розмноженні і загибелі волосяних мішечків, внаслідок чого яйця та кліщі потрапляють у кров і лімфу і розносяться у внутрішні органи. Оскільки хворі на демодекоз тварини часто облизуються, кліщі можуть потрапляти до шлунково-кишкового тракту і бути виявлені  при копрологічному аналізі. На наш погляд, дане питання потребує подальшого вивчення.

Таким чином, проведені дослідження вказують на значну небезпечність популяції безпритульних собак як носіїв збудників зоо↔антропонозів. Дана ситуація потребує проведення організації заходів постійного контролю щодо популяції безпритульних тварин у селищах та містах України.

ВИСНОВКИ

1. За результатами досліджень, зареєстрована велика кількість безпритульних собак уражених на гельмінтози (токоскароз, унцинаріоз, трихурис, дипілідіоз) та протозоози (гіардіоз). Ектенсивність інвазії різними видами гельмінтів становила 60 %, найпростішими-гіардіями – 55,7%.

2. Популяція безпритульних собак Харківського регіону є джерелом захворювань, небезпечних для інших тварин та людини, тому необхідно здійснювати контроль та зменшення кількості безпритульних тварин.

ЛІТЕРАТУРА

1.     Архипов И.А., Авданина Д.А., Лихотина С.В. Гельминтозы собак и кошек в крупных мегаполисах России // Ветеринария. – 2006. – № 3. – С. 33-38.

2.     Балим Ю., Ковальов С, Малахов М. Динаміка захворюваності домашніх та диких тварин на сказ у Харківській області в 1970-2004 рр. // Ветеринарна медицина України. – 2006. – № 4. – С. 31-32.

3.     Беспалова Н.С. Эпизоотология ряда гельминтозов собак в условиях города // Ветеринария. – 2003. – № 1. – С. 31-32.

4.     Новикова Т.В., Машава Э.М., Лабутина Е.Ю. Эндопаразитозы городской популяции собак и кошек // Ветеринария сельскохозяйственных животных. – 2007. – № 4. – С. 22-24.

5.     Пашкина Ю.В. и др. Эпизоотологический надзор при заразной патологии домашних плотоядных в условиях города // Мат. науч.-практ. конф. Ветеринарная патология, 2005. – № 4. – С. 89-92.

6.     Пригодін А.В. Особливості поширення та заходи боротьби з основними паразитарними захворюваннями м’ясоїдних на території м. Донецька // Автреф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. вет. наук: спец. 16.00.11 «Паразитологія, гельмінтологія» / А.В. Пригодін. – Харків, 2003. – 16 с.

7.     Рахманов А.И. Проблемы борьбы с бродячими собаками в городах и стратегия «ОСВ» // Ветеринарный консультант. – 2007. – № 5. – С. 20-22.

8.     Ben Musa N.A., Sadek G.S. Prevalence of echinococcosis in street dogs in Tripole District, Libya // J. Egypt Soc. Parasitol. – 2007. – Vol. 37. – № 3. – Р. 793-800.

9.     Бодня К.И. Лямблиоз, проблемы и перспективы диагностики / К.И. Бодня, О.И. Повгородняя // Вестник зоологии. Паразитология и современность. Мат. науч.-практ. конф. УНОП. Ч І. – Киев, 2005. – № 19. – С. 58-60.

10.       Зон Г.А. Лямбліоз тварин (Огляд) / Г.А. Зон, Є.В. Ващик // Ветеринарна медицина України. – 2009. – № 1. – С. 9-13.

11.       Никитин В.Ф., Тайчинов У.Г. и др. Распространение простейших жгутиковых рода Lamblia у телят // Ветеринария. – 1991. –№ 6. – С.33-34.

12.       McCarthy S. Ng. J., Gordon C. Prevalence of Cryptosporidium and Giardia species in animals in irrigation catchments in the southwest of Australia // Exp. Parasitol.– 2007. – № 5. – P. 596-599.

13.       Приходько Ю.О., Луценко Л.І., Собака – носій та джерело гельмінтозної інвазії //Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Харьков, 2001. – вип. 79., т. 2. – С. 96-100.

14.       Роль собак и внешней среды в эпидемиологии токсокароза в Харьковской области / Бодня Е.И., Замазій Т.Н., Белая И.Д.  та ін. //Вестник зоологии. – 2005. – Вып. 19, часть 1. – С. 56-57.

15.       Contamination of soil with Toxocara eggs in urban (Prague) and rural areas in the Czech Republic / Dubná S., Langrová I., Jankovská I. [et al] // Vet. Parasitol. – 2007. – Vol. 144. – № 1-2. – P. 81-86.

16.       Toxocariasis in children – difficult clinical problem / Gawor J., Borecka A., Dobosz S. [et al] // Przegl Epidemiol. – 2008. – Vol. 62. – № 2. – Р. 407-413.

17.       Beelitz, P. Giardia infections in dogs in Germany: evaluation of treatment regimes carried out in different types of pet keeping and prevalence / P. Beelitz, S.Leonard, K. Pfister // Praktisch. Tierarzt. – 2006. – Vol. 87. – P. 597-603.

18.       Capelli, G. Giardia species and other intestinal parasites in dogs in north-east and central Italy / G. Capelli [et al] // Vet. Rec. – 2006. – Vol. 159. – № 13. – P. 422-424.

19.       Ponce-Macotela, M. Giardia intestinalis and other zoonotic parasites: prevalence in adult dogs from the southern part of Mexico City / M. Ponce-Macotela, G.E.Peralta-Abarca, M.N. Martínez-Gordillo // Vet. Parasitology. – 2005. – Vol. 131. – № 1-2. – P. 1-4.

Рис. 1. Яйця унцинарій (А)  і токсокар (Б).

Рис. 2. Яйця унцинарій.

Рис. 3. Головний кінець унцинарії.

Рис. 4. Хвостовий  кінець самки унцинарії.

Рис. 5. Яйця токсокар (А), яйця унцинарій (Б).

Рис. 6. Яйця токсокар.

Рис. 7. Яйця токсокар (А); унцинарій (Б); утворення личинки в яйці унцинарій (В); неспорульована ооциста ізоспорин (Г); спорульована ооциста ізоспорин (Д).

Рис. 8. Яйця трихурисів (А) та унцинарій (Б).

Рис. 9. Кокони дипілідій.

Рис. 10. Сколекс Dipilidium caninum.

Рис. 11. Яйця трихурисів (А) і токсокар (Б), кліщі роду Demodex (В).

Рис. 12. Кліщі роду Demodex.

Рис. 13. Цисти гіардій (фарбування розчином метиленового синього).

Рис. 14. Трофозоїти гіардій (фарбування розчином Люголя).