Иксодовые клещи – составляющая биобезопасности. Никифорова О.В.

Авторы: Нікіфорова О.В., канд. вет. наук, доцент кафедри паразитології Мазанний О.В., канд. вет. наук, доцент кафедри паразитології, Харківська державна зооветеринарна академія, м. Харків, Україна. Решетило О.І., канд. вет. наук, доцент, Сумський національний аграрний університет, м. Суми, Україна. E-mail:ixodes1795@gmail.com

Актуальність проблеми

Іксодові кліщі – облігатні кровососи, тимчасові ектопаразити, переносники збудників багатьох вірусних, рикетсіозних, бактеріальних, мікозних і протозойних хвороб тварин і людини є важливою складовою біологічної небезпеки на певній території, зокрема, Харківського регіону. Антропогенний вплив, зміна кліматичних умов, наявність великої чисельності безпритульних собак і котів у містах призводять до зростання чисельності кліщів та випадків нападу їх на тварин і людину.

В Україні кліщі родини Іxodіdae відомі як носії збудників інфекційних захворювань: туляремії, еризипелоїду, лістеріозу, ієрсиніозу, рикетсіозу Північної Азії, Ку-лихоманки, бореліозу та інших.

Моніторинг чисельності іксодид, ступеня ураження їх збудниками заразних хвороб на Сході України, удосконалення заходів боротьби з кліщами та захист тварин і людей від них – є важливими і актуальними питаннями.

Метою роботи було проаналізувати літературні джерела та результати власних досліджень, щодо живителів, чисельності, видового складу іксодид в умовах мегаполісів.

Результати

На території Харківської обл. зареєстровано паразитування 7 видів іксодових кліщів, які належать до 3 родів родини Ixodidae, а саме: Ixodes ricinus Linnaeus, 1758, I. trianguliceps, Birrula, 1895, I. crenulatus, Koch, 1844, I. apronophorus, Schulze., 1924, Rhipicephalus rossicus, Jakimov & Kohl-Jakimova, 1911, Dermacentor reticulatus, Olenev, 1931, D. marginatus, Sulzer, 1776. У цілому по Харківській області перевага належить виду Ixodes ricinus – 74,60 %, Dermacentor reticulatus – 24,78 %,. Інші види зустрічались у меншій кількості: Rhipicephalus rossicus 0,26 %, кліщів, I. trianguliceps – 0,21 %, I. apronophorus 0,07 %, I. crenulatus та D. marginatus – по 0,04 % [4].

Усі види кліщів, які були виявлені нами у Харківській області за типом розвитку відносяться до трихазяїнних, тобто кожна активна стадія живиться на окремому хазяїні, а для перетворення в наступну стадію розвитку їй необхідне зовнішнє середовище.

В якості хазяїв-живителів преімагінальні стадії розвитку іксодид переважно використовують дрібних ссавців, але можуть живитися і на домашніх тваринах, таких як собаки і коти. Ixodes ricinus – типовий полігостальний вид, який не віддає перевагу жодному з видів дрібних ссавців показник приуроченості (ПП) не перевищує 0,14). Іншим видам іксодид притаманна чітка приуроченість до певних видів живителів: Ixodes trianguliceps – приурочений до нориці рудої (ПП 0,57) і рясоніжки водяної – (0,99); Ixodes apronophorus – до мідиці малої (0,99); Rhipicephalus rossicus – до миші польової (0,77) та мідиці малої (0,75); Dermacentor reticulatus – до нориці лугової (0,93), і хом’ячка сірого (0,53), а Dermacentor marginatus – до хом’ячка сірого (0,97). Ixodes crenulatus знайдений нами лише на бабаках, ПП 1,0, що свідчить про видоспецифічність даного виду. Імагінальні стадії живляться на великих тваринах, але також нападають на м’ясоїдних, як домашніх, так і безпритульних. І якщо, домашніх тварин господарі оглядають на наявність ектопаразитів і обробляють їх інсектоакарицидними засобами, то безпритульні собаки і коти відіграють значну роль у прогодовуванні всіх стадій розвитку іксодид не тільки в лісах, а і в лісових парках та скверах міст [2].

Іще однією важливою ланкою в прогодовуванні іксодових кліщів є птахи, які в більшості випадків виконують роль не тільки живителів, а і механічних переносників іксодид з однієї території, а тому відіграють важливу роль в розповсюджені певних видів іксодид. Крім цих важливих моментів, птахи виконують роль резервентів збудників багатьох інфекційних захворювань, що підтверджено наявністю збудника Borrelia afzelii у кліщах, знятих з птахів, дрібних ссавців та собак [2]. А кліщів, яких виявляють на птахах називають «flying ticks», що в перекладі означає – літаючі кліщі. Птахи виконують роль потенційних транспортувальників збудників трансмісивних захворювань [1].

Крім того, в іксодових кліщах нашими дослідженнями виявлено носійство семи збудників: Borrelia burgdorferi s. l., Babesia microti, Babesia canis, Bartonella spp., Rickettsia spp., Ehrlichia phagocytophila geno group, Toxoplasma gondii [3].

Ураженість іксодових кліщів збудниками була наступною Babesia canis – 17 %, Borrelіa burgdorferі s.l. – 14,00 %, Rіckettsіa spp. – 12,68 %, Ehrlіchіa phagocytophіla genogroup – 2,82 %, Babesіa mіcrotі – 2,23 %, Toxoplasma gondіі – 1,70 %.

Ступінь ураженості Ixodes ricinus та Dermacentor reticulatus збудником B. canis становила 18,92 та 17,86 %, відповідно. Рівень ураженості бореліями Ixodes ricinus склав 13,3 %, а Dermacentor reticulatus –14,9 %. Збудник Лайм бореліозу циркулює у всіх 27 районах Харківської області та м. Харкова. Методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) в автохтонних видах іксодових кліщів, а саме Ixodes ricinus та Dermacentor reticulatus виявлено спірохету Borrelia afzelii Manuela Marin Canica et al., 1994, що входить до генокомплексу Borrelia burgdorferi sensu lato, яка є патогенною для тварин і людини.

Виявлення у голодних німфах та імаго Іxodes rіcіnus збудників: Borrelіa burgdorferі s.l., Ehrlіchіa phagocytophіla genogroup, Rіckettsіa spp. свідчить про трансфазну передачу і підтверджує роль даного виду кліщів як переносників збудників небезпечних захворювань для тварин і людини.

За нашими багаторічними спостереженнями Іxodes rіcіnus в однаковій мірі нападає, як на тварин так і на людину, в той час як випадки нападів кліщів виду Dermacentor reticulatus на людей в останні роки почастішали. А отже з огляду на ураженість обох видів збудниками заразних зооантропонозних хвороб, всі вони мають важливе як епізоотологічне, так і епідеміологічне значення. Загальновідомо, що Іxodes rіcіnus є переносником збудника хвороби Лайма, а вивчення ролі Dermacentor reticulatus у циркуляції та підтримці вогнища Лайм бореліозу на території Харківського та інших регіонів залишається актуальним.

Висновки

1. Встановлення спектру живителів іксодид на території мегаполісів, зокрема, дрібних ссавців, птахів, безпритульних собак та котів – є важливою складовою біологічної небезпеки особливо для людей, в результаті масових нападів цих членистоногих на людей, дітей в парках та скверах міст.
2. В кліщах виявлено збудників: Babesia canis – 17 %, Borrelіa burgdorferі s.l. – 14,00 %, Rіckettsіa spp. – 12,68 %, Ehrlіchіa phagocytophіla genogroup – 2,82 %, Babesіa mіcrotі – 2,23 %, Toxoplasma gondіі – 1,70 %. Зараженість кліщів видів Іxodes rіcіnus і Dermacentor retіculatus виявленими збудниками була майже на одному рівні.
3. Ідентифікація Borrelіa burgdorferі s.l., Ehrlіchіa phagocytophіla genogroup, Rіckettsіa spp. в голодних німфах та імаго кліщів Іxodes rіcіnus свідчить про трансфазну передачу цих збудників і підтверджує роль кліщів як переносників збудників заразних хвороб, небезпечних для тварин і людини.
4. Епізоотологічне та епідеміологічне значення видів Іxodes rіcіnus і Dermacentor retіculatus майже однакове, тому що обидва нападають як на тварин, так і на людину.

Література

1. Flying ticks: anciently evolved associations that constitute a risk of infectious disease spread José de la Fuente, Agustín Estrada-Peña, Alejandro Cabezas-Cruz and Ricardo Brey. Parasites & Vectors (2015) 8:538 DOI 10.1186/s13071-015-1154-1.
2. Акимов И.А. Иксодовые клещи городских ландшафтов г. Киева / И.А. Акимов, В.И. Небогаткин. – К., 2016. – 156 с.
3. Приходько Ю.О. Іксодиди – переносники збудників інфекційних хвороб тварин / Ю.О. Приходько, О.В. Нікіфорова // Ветеринарна медицина: міжвід. темат. наук. зб. – Х., 2012. – Вип. 95. – С. 189–191.
4. Нікіфорова O.B. Видовий склад, розповсюдження і заходи боротьби з іксодовиа кліщами (Ixodidae) у Харківській області: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. вет. наук : 16.00.11 «Паразитологія, гельмінтологія» / O.B. Нікіфорова. – Харків, 2007. – 21 с.