Токсокароз собак - ветеринарная и медицинская проблема. Мазанный А.В.

Авторы: Мазанний О.В., канд. вет. наук, доцент, Нікіфорова О.В., канд. вет. наук, доцент, Мазанна М.Г., магістр вет. мед. Харківська державна зооветеринарна академія, м. Харків. E-mail: mazannyy78@ukr.net

Актуальність проблеми

Епізоотичний стан з кишкових гельмінтозів домашніх тварин в умовах великих міст України та за їх межами лишається складним і спостерігається тенденція до його погіршення. Провідне місце серед небезпечних зооантропонозних нематодозів у собак стійко утримує токсокароз. Вивченню даної інвазії присвячено ряд наукових праць у різних областях України: Харківській [1], Донецькій [2], Житомирській [3], Львівській [4].

Ця інвазія поширена не лише в Україні, а й у багатьох країнах Європи. Велику проблему складає обсіменіння ґрунтів яйцями токсокар, яке реєструється у парках, скверах, на дитячих і спортивних майданчиках великих міст Північної та Південної Америки, Європи та Азії [4].

Такому розвитку ситуації сприяє неконтрольоване збільшення кількості безпритульних собак і котів, а також антисанітарний стан місць, для їх вигулу [2]. Популяції безпритульних собак у населених пунктах створюють та підтримують постійний резервуар токсокарозу, що становить загрозу як у ветеринарному, так й у медичному аспекті [3]. В організмі людей токсокари спричинюють феномен мігруючої личинки “larva migrans” [4].

Мета роботи – провести моніторинговий аналіз забруднення ґрунтів різного характеру яйцями Тoхосаra spр. та ступеню інвазованості собак, в залежності від віку та породи різних регіонів України за літературними даними.

ТОКСОКАРОЗ

ТОКСОКАРОЗ – це нематодозне захворювання, збудником якого у собак є Тoхосаra canis. Зараження токсокарозом відбувається шляхом заковтування інвазійних яєць, які обов’язково проходять дозрівання у ґрунті. Яйця токсокар можуть зберігатися у зовнішньому середовищі до року і більше. Чисельна популяція безпритульних тварин у населених пунктах України, а також вигул домашніх тварин у місцях не призначених для цього, веде до створення постійного джерела розповсюдження інвазії у навколишньому середовищі.

М’ясоїдних тварин міської популяції більшість господарів чи не щодня вигулюють у парках, скверах та, нерідко, на дитячих майданчиках. Значна їх частина уражена гельмінтами, з екскрементами тварин виділяється у навколишнє середовище величезна кількість мікроскопічних яєць, які після дозрівання несуть загрозу для людей, а особливо, дітей, які граються у цих пісочницях та на землі.

Дослідженнями, проведеними у 2000–2004 рр. в м. Харкові встановлено, що екстенсивність інвазії (ЕІ) Т. canis становила 26,42–100 %, при цьому у собак які вільно утримувались спостерігали 100 % інвазованість, в той час, як найменшу кількість інвазованих тварин реєстрували у розплідниках та серед квартирних собак. Зокрема, із 39,2 % тварин – мешканців міських квартир, лише 32,25 % собак уражені токсокарами. Встановлено, що цуценята мисливських порід собак уражені на 100 % цим збудником [1].

Гельмінтокопроскопічними дослідженнями проведеними у 1999–2001 рр. 86 проб піску, взятих з дитячих майданчиків біля житлових будинків, землі і трави із скверів і парків, де вигулюються собаки жителями мікрорайонів м. Донецька, яйця нематод виявлені у 77,5 %, з яких у 45 % виявлені яйця токсокар. За результатами неповних гельмінтологічних розтинів 100 бродячих собак 99 % були інвазовані гельмінтами в змішаній формі, причому токсокари виявлені у 54 % дорослих тварин та у 99 % цуценят до 1 року, із 100 бродячих кішок – у 18 % виявлені токсокари, а із 17 відстріляних лисиць – у 82,35 % [2].

У Житомирській області (2010–2012 рр.) була встановлена залежність контамінації піску дитячих майданчиків яйцями токсокар від щільності населення. Так, у пробах м. Житомир, виявлено 674,6±20,82 яєць токсокар/1 г піску, м. Бердичів – 177,3±21,81 яєць/1 г піску, а у селах і селищах міського типу – 39,7±1,92 яєць/1 г піску [3].

При вивченні забрудненості 19 пісочниць дитячих майданчиків яйцями Т. canis м. Львова (2010–12 рр.) – у дев’яти, що склало 47,4 %, були виявленні яйця токсокар. У 40 % яєць містились рухливі личинки, що становило пряму загрозу інвазуванню дітей. Інтенсивність обсіменіння становила 70–150 яєць на 1 кг піску [4].

Поширення токсокарозу серед собак Львівської області складало 50,7 % серед німецьких вівчарок школи інструкторів службових собак прикордонних військ України та 42,9 % серед спанієлів. Екстенсивність інвазії у цуценят німецької вівчарки у однієї з військових частин становила 69,8 %, а спанієлів – 35,3 %.

Встановлена й породна залежність ступеню інвазування: так найбільш ураженими (75–100 %) були собаки порід такса, фокстер’єр та лайка віком до 6 місяців; дещо менше (40–59 %) німецькі та кавказькі вівчарки, добермани, доги, далматинці, чау-чау та карликові пуделі. Загалом, із 247 досліджених проб в середньому у 51 % було виявлено яйця токсокар [4].

Щодо вікової динаміки, то найвищими були показники ЕІ – 85,0 % у цуценят віком до 6-ти місяців, 61,5 % – у собак 6–9 місячного віку та 45,4 % – віком 9–12 місяців [4].

Слід також відмітити, що Т. canis відноситься до одного із самих поширених видів гельмінтів й на території Білорусі. При розтині 158 собак (1998–2001 рр.) токсокар виявлено у 28 або у 17,72 %: в північній зоні – у 19,77 % (17 із 86); в центральній – у 13,64 % (6 із 44); в південній зоні – у 17,86 % (5 із 28) [5].

Враховуючи високий ступінь інвазованості токсокарозом серед безпритульних і домашніх тварин та сприйнятливі умови дозрівання яєць токсокар у навколишньому середовищі в теплу пору року, можна сказати, що всі ці чинники впливають на розповсюдження даної інвазії не лише серед тварин, а й ведуть до створення і підтримки постійного джерела розповсюдження інвазії у навколишньому середовищі, що несе загрозу для людей, які саме в теплу пору року контактують з безпритульними собаками та їх цуценятами, для дітей які активно граються кожного дня в забруднених яйцями токсокар пісочницях.

Висновки

1. Аналіз проведених досліджень свідчить про високий рівень обсіменіння пісочниць дитячих майданчиків, землі та трави яйцями Тoхосаra canis, джерелом забруднення яких є інвазовані токсокарами собаки і коти.
2. Токсокароз має широке розповсюдження серед безпритульних тварин, які несуть загрозу для подальшого інвазування людей і, особливо, дітей.
3. Ступінь ураження тварин токсокарами залежить від їх віку і частіше його реєструють у цуценят до шести місяців.

Література

1. Павленко С.В. Гельмінтози собак міських популяцій: поширення, терапевтична та імунологічна оцінка комплексної терапії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. вет. наук : 16.00.11 «Паразитологія, гельмінтологія» / С.В. Павленко. – Харків, 2004. – 20 с.
2. Пригодін А.В. Особливості поширення та заходи боротьби з основними паразитарними захворюваннями м’ясоїдних на території м. Донецька: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. вет. наук : 16.00.11 «Паразитологія, гельмінтологія» / А.В. Пригодін. – Харків, 2003. – 16 с.
3. Бахур Т.І. Токсокароз собак і котів (поширення, патогенез, заходи боротьби): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. вет. наук : 16.00.11 «Паразитологія» / Т.І. Бахур. – К., 2014. – 22 с.
4. Прийма О.Б. Взаємовідносини в системі «паразит-хазяїн» за токсокарозу собак: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. вет. наук : 16.00.11 «Паразитологія» / О.Б. Прийма. – К., 2013. – 21 с.
5. Субботин А.М. Гельминты собак Беларуси и меры борьбы с ними: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. вет. наук : 03.00.19 «Паразитология» / А.М. Субботин. – Минск, 2002. – 20 с.