Распространение и видовой состав возбудителей дерматомикозов мелких домашних животных в Харькове

Авторы: В.В. Морозова, аспірант. Р.В. Северин, к. вет. наук, доцент. Г.В. Пономаренко, к. вет. наук, доцент. Харківська державна зооветеринарна академія, м. Харків. E-mail: gpkh1966@gmail.com

На сьогодні дерматофітози залишаються однією з важливих проблем ветеринарної і гуманної медицини, актуальність якої визначається небезпекою для здоров’я людини та значним поширенням захворювання серед собак і котів. Дерматофітози собак та котів (мікроспорія, трихофітія) широко поширені в Україні і інших країнах світу та займають одне з провідних місць (від 6 до 70%) в патології шкіри і її похідних [2, 3, 5].

Це пов’язано із зростанням чисельності бездомних тварин, які є основним джерелом збудника інфекції, високою сприйнятливістю собак і котів до зараження, із здатністю патогенних дерматофітів тривалий час витримувати несприятливі умови зовнішнього середовища, з відсутністю або несвоєчасним проведенням діагностичних, лікувальних і профілактичних заходів [2, 4].

У кожному регіоні ці захворювання мають свої особливості прояву епізоотичного процесу, залежні від кліматичних умов, чинників зовнішнього середовища і системи ветеринарних заходів [1, 2, 4]. У м. Харкові багато питань щодо патології грибкових хвороб залишаються не вивченими, саме це послужило основою проведення даних досліджень.

Вивчення поширення та видового складу збудників дерматофітозів собак і котів в умовах м. Харкова проводили протягом 2012-2016 років в умовах двох приватних ветеринарних клінік «Мурзік» (м. Харків) і навчально-наукової лабораторії молекулярно-генетичних методів дослідження ім. П.І. Вербицького при кафедрі епізоотології та ветеринарного менеджменту ХДЗВА.

Особливості клінічного перебігу захворювання вивчали шляхом клінічного огляду хворих тварин. Біоматеріалом для мікроскопічних та культуральних (мікологічних) досліджень служили волосся і лусочки шкіри з уражених ділянок шкіри тварин, що не піддавалися лікуванню. Біоматеріал для мікроскопічного дослідження відбирали з периферії вогнища шляхом глибокого зіскрібка скальпелем.

Для отримання чистої культури гриба та визначення його виду проводили посіви кореневих частин волосся і шкіряних лусочок на поживні середовища Сусло-агар та агар Сабуро. Уражені часточки волосин та лусочки шкіри розміром не більше 2 мм переносили в стерильну чашку Петрі, звідки брали відібраний матеріал для висіву на поживні середовища в пробірки. Висів проводили мікологічною голкою, попередньо простерилізувавши її над полум’ям пальника, а потім, дещо занурюючи її в поживне середовище, охолодивши її. Волосся висівали на 2-3 ділянки поверхні агару на відстані 1-1,5 см один від одного. Для кожної експертизи використовували 7-10 пробірок . Посіви витримували в термостаті при температурі 27-28ºС до 30 діб.

Для мікроскопії культур готували препарати: підігрітою на полум’ї пальника та охолодженою мікологічною голкою чи лопаткою відрізаючи шматок колонії гриба (при цьому пробірку тримали біля полум’я горілки), розміщували його на предметному склі в краплі 50%-го водного розчину гліцерину або води та накривали покривним склом, дещо роздавлюючи шматок колонії.

Стан зростання культур контролювали з інтервалом 3-4 діб. У ізольованих культур вивчали морфологічні і культуральні властивості. Гриби досліджували в незабарвленому стані з використанням світлового мікроскопа «Біолам» під середнім збільшенням об’єктиву (об’єктив х40, окуляр х15).

Всього за період спостереження були проведені клінічні та мікологічні дослідженню 1550 дрібних домашніх тварин, у тому числі 1180 собак і 370 котів, з ознаками ураження шкірного та волосяного покриву. На міконосійство досліджували клінічно здорових 55 собак і 120 котів.

За результатами досліджень, які наведені у таблиці 1, чисті культури М. canis виділені у 208 пробах від хворих собак (17,62% від кількості досліджених проб біоматеріалу) і у 179 пробах від хворих котів (48,37%). В той же час, від клінічно здорових тварин культури М. canis було виявлено від 10 собак (18,18%) і 32 котів (26,67%), що є свідченням значного поширення міконосійства серед даних видів тварин.

Чисті культури Тr. mentagrophytes були виявлені у 9 випадках (0,76%) від хворих собак і у 9 випадках від хворих котів (2,43%). У 0,25% випадках від хворих собак були одночасно виявлені культури М. canis і Тr. mentagrophytes. Крім того, культури М. gypseum будо виявлено у 5 пробах від хворих собак, що склало 0,42% від кількості досліджених проб біоматеріалу (таблиця 1).

Етіологічна структура іншої грибкової мікрофлори була представлена наступними видами. Культури Mallassezia pachydermatis були виділені у 13,05% хворих собак і 1,89% хворих котів, а також у 5,45% собак і 3,33% котів серед тварин-міконосіїв.

Культури Candidas albicans виділено у 9,49% (хворі собаки) та 2,16% (хворі коти), 3,64% (собаки-носії) і 1,67% (коти-носії) досліджених проб. Культури грибів Aspergillus fumiqatus виділено у 8,98% (хворі собаки) та 3,24% (хворі коти), 7,27% (собаки-носії) і 2,50% (коти-носії) досліджених проб.

Крім цього були виділені культури Alternaria: 3,05% проб – хворі собаки, 0,54% проб – хворі коти, 3,64% проб – собаки-носії, 1,67% – коти-носії. Культури Trichoderma були виділені у 8,31% проб від хворих собак, у 1,08% проб від хворих котівк і 1,67% проб від котів-носіїв.

Культури грибів Mucor були виділені у10,68% хворих собак, у 1,35% хворих котів, 1,82% собак-носіїв і 1,67% котів-носіїв.

Таблиця 1: Видовий склад збудників дерматофітозів, виявлених в ураженнях шкіри собак і котів.

Етіологічними чинниками ураження шкірного і волосяного покриву у собак та котів, окрім різних видів грибів-дерматофітів, можуть бути інші мікроорганізми – стрептококи, стафілококи, а також їх асоціації. При проведені досліджень були виділені чисті культури стрептококів, відповідно, у 490 (41,53%) і 85 (22,97%) пробах від хворих собак і котів (таблиця 2).

Змішані культури різних видів сапрофітних мікроорганізмів були ізольовані з біоматеріалу від 587 (49,75%) собак і 168 (45,41%) котів з вогнищами ураження шкіри різного ступеня інтенсивності.

Культури стафілококів були виділені у 250 хворих собак (21,19%) і 73 хворих котів (19,73%).

Асоційовані культури мікроорганізмів були виявлені у 288 собак (24,41%) та у 93 котів (25,14%). Як правило, дані культури зростали при посівах проб біоматеріалу, отриманого від недоглянутих вуличних тварин, а також при посіві зразків проб, що містили гнійний ексудат, мацеровані кірочки і лусочки.

Таблиця 2: Мікробіоценоз осередків ураження шкіри та волосяного покриву собак і котів

Необхідно зазначити, що у 33 (2,80%) пробах від собак і 12 (3,24%) пробах від котів з ураженнями шкіри бактеріальні культури або їх асоціації з грибами виділити не вдалося.

Від собак і котів, досліджених на міконосійство, негативні результати були отримані, відповідно, у 28 (50,91%) і 54 (45,0%) випадків.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бублик О. Епізоотична ситуація з трихофітії котів та собак у м. Києві / О. Бублик, Г. Лемещенко, В. Титаренко [та ін.] // Ветеринарна медицина України. – 2004. – № 3. – С. 9-11.
2. Коваленко В. Л. Поширення збудників дерматофітозів / В. Л. Коваленко, В. В. Нестеренкова, О. В. Пономаренко [та ін.] // Проблеми зооінженерії та вет. медицини : зб. наук. праць ХДЗВА. – Харків, 2015. – Вип. 30, Ч. 2. – С. 171-175.
3. Максимов Н. А. Классификация основных кожных болезней собак / Н. А. Максимов, С. И. Лебедько // Ветеринарная медицина. – 2002. – № 2. – С.14–16.
4. Поширення дерматофітозів собак і котів у м. Полтава / [Коне М. С., Корчан Л. М., Омельченко Г. О., Корчан Г. О.] // Проблеми зооінженерії та вет. медицини: зб. наук. праць ХДЗВА. – 2014. – Вип. 28, Ч. 2. – С. 620-623.
5. Сью Патерсон. Кожные болезни кошек / Сью Патерсон ; пер. с англ. Е. Осипова. – М. : Аквариум ЛТД, 2000. – 176 с.