Доклад к III Международной научно-практической конференции «ЖИВОТНЫЕ-КОМПАНЬОНЫ В СОВРЕМЕННОМ ОБЩЕСТВЕ: ПРОБЛЕМЫ СОДЕРЖАНИЯ И ОБРАЩЕНИЕ»
Панько М.Ф., Бойко Г.В., Бейзик Я.М.
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Основними причинами, які викликають бронхолегеневі захворювання у домашніх тварин є:
- недостатнє функціонування органів дихання внаслідок довготривалого утримання в закритих кімнатних умовах, недостатність або відсутність моціону;
- контакт дихальних шляхів з алергенами (тютюновим димом, побутовим та книжковим пилом, різними побутовими дезодорантами);
- простуда через протяги, переохолодження після купання;
- збудники (вірус грипу, аденовіруси, пневмококи, пастерели, мікоплазми та ін.) на тлі зниження опірності організму.
Супутніми факторами часто слугували стресові фактори, гіповітамінози А і Д, вплив високих температур повітря, інвазійні хвороби (дірофіляріоз), нестача ультрафіолетового опромінення, довготривалі або частоповторювані шлунково-кишкові захворювання.
При проведенні досліджень по визначенню токсичності препарату «Анфлурон» застосовували методику, викладену у виданні „Доклінічні дослідження ветеринарних лікарських засобів” за редакцією доктора ветеринарних наук, професора І.Я. Коцюмбаса, схваленого на засіданні вченої ради Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок (25.08.2004 р., протокол №8) та науково-технічної ради Державного департаменту ветеринарної медицини (19.12.2004 р., протокол №2).
За результатами визначення гострої токсичності після підшкірного та підочеревинного введення білим мишам анфлурон за ступенем токсичності належить до VІ класу токсичності (відносно нешкідливі), так як він не викликає загибелі мишей при введенні в дозі 5000 мг/кг маси тіла. Граничним лімітуючими показниками гострої токсичності за таких шляхів уведення досліджуваних речовин є показники VІ ступеня токсичності «Відносно нешкідливі речовини», які відповідають наступним показникам середньосмертельної дози, в мг/кг маси тіла: > 4500 – для підшкірного введення та > 3000 – для підочеревинного.
Для клінічних випробувань використовували хворих на бронхолегеневі захворювання собак та котів різних порід. Коти масою тіла 0,3-4 кг, віком від 3 місяців до 5 років. Собаки були різних порід, масою тіла від 1,5 до 20 кг, віком від 2 місяців до 6 років. Всього в експерименті було використано 30 тварин (15 котів і 15 собак). Тварини були різної статі і належали власникам, що мешкають у м. Києві та за його межами. Годівля тварин здійснювалась самими власниками два рази на день сухими кормами з урахуванням віку та призначення, напування не обмежували.
Групи формували за принципом аналогів з урахуванням симптомокомплексу ознак, що були характерні для даної патології та підтверджені гематологічними і біохімічними методами досліджень крові.
Тварин, що мали відповідні бронхолегеневі захворювання, відбирали по мірі їх поступлення у клініку ветеринарної медицини із м. Києва та з-за його меж. Контролем слугували клінічно здорові тварини.
Комплексне лікування хворих тварин здійснювали у стаціонарних умовах клініки та амбулаторно за однаковою схемою. Тваринам дослідних груп застосовували вітчизняний лікарський препарат імуностимулюючої дії – анфлурон, виробництва ПрАТ «Укрзооветпромпостач».
При бронхопневмоніях характерним було пригнічення, зниження, навіть відсутність апетиту, стійке підвищення температури тіла (на 1,5-2 0С), прискорення дихання, задуха, короткий глухий кашель, витоки із носа, частіше серозно-гнійні з неприємним запахом. При несвоєчасному зверненні до лікаря і недостатньої терапії у тварин розвивалась інтоксикація та серцево-судинна недостатність.
При аускультації серця встановлено посилення другого тону, відмічали прискорення серцевого ритму до 170-190 серцевих поштовхів за хвилину. Серцеві шуми відсутні.
Аналізуючи показники клінічного стану хворих тварин як собак, так і котів в ході лікування нами встановлено, що температура тіла знижувалась у всіх тварин уже на третю добу лікування, а на шосту – у більшості тварин (хворих гострими та хронічними бронхітами) вона знаходилась в межах фізіологічних параметрів. Таку тенденцію спостерігали при визначенні кількості дихальних рухів та пульсу.
При лікуванні гострого та хронічного бронхіту у собак клінічні ознаки (кашель, хрипи, витоки із носа) зникали на шостий день лікування, тварини добре приймали корм і воду, реагували на зовнішні подразники (світло, звук), були активними, добре реагували на оклик.
Так як значних змін кількості клітин крові (еритроцити і лейкоцити) у тварин, у яких діагностували бронхолегеневі захворювання не виявляли, про ступінь розвитку і перебігу патологічного процесу судили за змінами співвідношення різних видів і форм лейкоцитів. У тварин обох видів при вказаних захворюваннях характерними були зсув ядра нейтрофілів вліво, а також незначна еозинофілія. В мазках крові хворих тварин знаходили юні нейтрофіли. Це свідчить про розвиток запального процесу та наявність явищ алергізації, що в свою чергу могло ускладнювати перебіг хвороб. Те, що після проведеного лікування у крові тварин збільшувалась кількість клітинних елементів, свідчить про стимуляцію еритро- і лейкопеозу внаслідок дії застосовуваних лікарських препаратів.
Підвищення рівня глюкози у крові майже всіх дослідних тварин свідчить про те, що стан тварин був важким, а також про різке пригнічення окисних процесів внаслідок інтоксикації з наступним розвитком тканинної гіпоксії.
Водночас помірно підвищений рівень сечовини вказує на те, що процеси дисиміляції переважають над процесами асиміляції, а також свідчить про порушення азотового обміну.
Нормалізація досліджуваних гематологічних та біохімічних показників свідчить про позитивний лікувальний ефект анфлурону згідно запропонованих схем лікування.
Застосування анфлурону у визначених дозах, з урахуванням характеру захворювання, його перебігу, віку тварин, при повноцінній годівлі та дотриманні норм утримання є ефективним при бронхолегеневих захворюваннях домашніх тварин.
Використання анфлурону при лікуванні собак і котів з бронхолегеневими захворюваннями сприяє швидкому відновленню процесів обміну і видужуванню. Термін лікування становить 6-14 діб без прояву ускладнень.
ВИСНОВОК
Враховуючі отримані дані, рекомендуємо анфлурон до широкого практичного застосування спеціалістами ветеринарної медицини при лікуванні бронхолегеневих хвороб домашніх тварин, як препарат, що не поступається за рівнем ефективності відповідним імпортним аналогам.
