Сорока Н.М., доктор ветеринарних наук, професор; Галат В.Ф., доктор ветеринарних наук, професор; Галат М.В., кандидат ветеринарних наук, асистент; Суботенко Т.О., здобувач - Національний університет біоресурсів і природокористування України, marina_galat@rambler.ru
Однією з найбільш поширених у світі і надзвичайно небезпечних інвазійних хвороб тварин і людей є токсоплазмоз. На сьогодні хворобу зареєстровано більш ніж у 300 видів ссавців і 60 видів птахів. Джерелом токсоплазмозної інвазії для людей, в основному, є свійські тварини.
За даними науковців до 90 % котів і собак в різних країнах світу уражені збудниками токсоплазмозу. Особливо висока ураженість токсоплазмами зареєстрована серед гризунів. В синантропних вогнищах джерелом інвазії є велика рогата худоба, вівці, кози, верблюди, коні, віслюки, свині, м’ясоїдні тварини, качки, гуси, індики, цесарки, папуги та інші тварини.
Основними факторами, які зумовлюють широке розповсюдження токсоплазмозу, є такі:
- велика чисельність безпритульних котів;
- величезна репродуктивна здатність паразитичних організмів і виключна стійкість у зовнішньому середовищі ооцист, яких виділяють коти;
- інвазійність усіх стадій життєвого циклу токсоплазм для ссавців і багатьох видів птахів;
- адаптація їх до широкого кола проміжних хазяїв;
- тривале перебування цист в організмі інвазованих тварин;
- значна кількість джерел, шляхів зараження і факторів передачі збудників інвазії.
Збудником токсоплазмозу є одноклітинний паразитичний організм Toxoplasma gondii з групи цистоутворюючих кокцидій (тип Apicomplexa, клас Sporozoa, ряд Eucoccidiida, родина Eimeriidae, рід Toxoplasma. Він має форму півмісяця або дуги. Кінці його тіла загострені. Зустрічаються одноклітинні організми овальної і круглої форм. Ядро розташоване в середній частині паразита або ближче до краю. Toxoplasma gondii добре фарбується за Романовським-Гімза. При цьому ядро набуває рожевого кольору, а цитоплазма – голубого.
Дефінітивними хазяями одноклітинних організмів є коти, проміжними – хребетні тварини і людина. Цикл розвитку токсоплазм включає чергування статевого (в кишечнику котів) і безстатевого (в організмі ссавців і птахів) стадій розмноження. У процесі безстатевого розмноження в організмі проміжного хазяїна утворюються дві форми паразита: трофозоїти і тканинні цисти.
Трофозоїти з’являються у тканинах тварин у гострій стадії хвороби. Вони є чутливими до хіміопрепаратів. Цисти мають власну щільну оболонку, через яку не проникають антитіла та лікарські препарати. Вони зберігаються в організмі десятки років і зумовлюють хронічний перебіг хвороби.
Основним джерелом зараження токсоплазмами тварин є пероральне проникнення в їх організм спорульованих ооцист. Для м’ясоїдних тварин (перш за все собак і котів) – заковтування сирого м’яса (овець, свиней, гризунів) з цистами токсоплазм.
Людина може заразитися токсоплазмами при вживанні в їжу погано термічно обробленого м’яса з цистами або псевдоцистами паразита, сирого молока (особливо від кіз), в якому можуть знаходитися ендозоїти токсоплазм. Крім того, необхідно враховувати можливість зараження людини через спорульовані ооцисти токсоплазм (при контакті з котами або предметами догляду за ними, забрудненими спорульованими ооцистами.
Зараження котів може відбуватися не лише через м’ясо з цистами токсоплазм, а і при заковтуванні спорульованих ооцист паразита. Проте після цього виділяють ооцисти не більше ніж 50 % інвазованих токсоплазмами котів.
Максимальну інвазованість собак в м. Києві токсоплазмами (до 100 %) зареєстровано в літні місяці (червень і липень), лютому та квітні. Із віком ураженість собак збудником Т. gondii зростає. Зокрема, антитіла до токсоплазм виявлені у 32 із 34 обстежених тварин у віці від 6 до 8 років. Це становить 94,1 %. Наведений результат є максимальним показником ураження тварин збудником токсоплазмозу. Це на 36 % більше, ніж у значно молодших собак (2-4 роки).
Важливим епізоотологічним показником є ураженість паразитичними організмами тварин різної статі. Встановлено, що немає суттєвої різниці щодо зараження збудниками токсоплазмозу самців і самок собак.
Досить поширеною є хвороба серед котів. 57,1 % тварин виявилися носіями одноклітинного паразитичного організму Т. gondii. Однак, у кішок зараження токсоплазмами відбувається майже вдвічі частіше, ніж у котів.
Клінічні ознаки хвороби у м’ясоїдних тварин проявляються пригніченням, втратою апетиту, підвищенням температури тіла. Найбільш чутливими до дії токсоплазм є органи зору і центральна нервова система. При цьому виникає запалення рогівки і передньої камери ока, зміна розмірів зіниці і реакції на світло, сліпота, кон’юнктивіт, порушення координації рухів, підвищення внутрішньочерепного тиску, гідроцефалія, важкість при ковтанні корму та їжі. Закінчується хвороба парезами і паралічами кінцівок. Парези супроводжуються розслабленням сфінктерів прямої кишки і сечовидільного каналу (мимовільне виділення фекалій і сечі). Тварини гинуть через 10-15 діб при наявності паралічів кінцівок.
Діагноз на токсоплазмоз встановлюють комплексно на підставі епізоотологічних, клінічних, патолого-анатомічних даних та результатів лабораторних досліджень (мікроскопічних, серологічних, копроскопічних, біологічних).
Лабораторні дослідження на токсоплазмоз здійснюють шляхом:
- виявлення і ідентифікація ендозоїтів, цист в патологічному матеріалі і ооцист токсоплазм в фекаліях методом мікроскопії;
- виділення ендозоїтів або цист токсоплазм від білих мишей з наступною диференціацією збудників;
- виявлення специфічних антитіл в сироватці крові.
В лабораторію для дослідження на токсоплазмоз направляють:
- від підозрілих тварин проби нативної або консервованої сироватки крові (1-2 мл), мертвонароджений або абортований плід, його паренхіматозні органи, головний мозок, очі і шматочки плаценти;
- від загиблих або вимушено забитих тварин – серце, легені, печінку, селезінку, нирки, лімфатичні вузли і головний мозок;
- від підозрілих у захворюванні котів – проби фекалій.
Патологічний матеріал (абортований або мертвонароджений плід) і проби фекалій направляють в лабораторію ветеринарної медицини у день їх відбору, сироватку крові – не пізніше 2 діб з часу її отримання.
Фекалії котів досліджують флотаційними методами. При позитивному результаті під мікроскопом виявляють неспорульовані ооцисти. Однак, відсутність ооцист при копроскопічних дослідженнях не завжди є надійним тестом відсутності в організмі токсоплазм. Це пов’язано з тим, що період виділення ооцист порівняно короткий і, як правило, завершується до появи клінічних ознак хвороби.
Ооцисти токсоплазм необхідно диференціювати від наступних паразитичних організмів: ооцист роду Cystoisospora, видів Hammondia hammondi і Besnoitia darlingі, спороцист роду Sarcocystis. Ооцисти цистоізоспор також виділяються неспорульованими (як і ооцисти токсоплазм), однак, перші значно крупніших розмірів.
Спороцисти S. hirsuta i S. gigantea мають довжину приблизно таку ж як і ооцисти токсоплазм. Однак, у перших форма більш витягнута, а головне – вони уже виділяються у зовнішнє середовище спорульованими і містять в собі 4 спорозоїти.
Для індикації токсоплазм запропоновані сучасні імунохімічні і молекулярно-генетичні методи, зокрема імуноферментний аналіз, імуноблоттінг, гібридомні технології, полімеразна ланцюгова реакція та інші.
В останні роки для генетичної діагностики токсоплазмозу використовують метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), суть якої полягає у виявленні у досліджуваному субстраті генетичного матеріалу (ДНК, РНК) збудників токсоплазмозу. Для діагностики токсоплазмозу досить часто застосовують дослідження сироваток крові за методом ІФА. Встановлено, що ELISA-тест придатний для ретроспективної діагностики токсоплазмозу і значно перевершує загальноприйнятий метод дослідження сироватки крові в РЗК. За чутливістю ІФА в 5-10 разів, а за специфічністю у 2-3 рази перевершує РЗК.
Висока чутливість, специфічність, безпечність у роботі, простота постановки, обліку та інші переваги аналізу сприяли тому, що на сьогодні ІФА широко використовується у практиці медичних та ветеринарних діагностичних лабораторій. Однак, практичне застосування імуноферментного методу ветеринарними фахівцями у значній мірі гальмується внаслідок відсутності тест-систем для індикації хвороб сільськогосподарських і свійських тварин. В той же час, враховуючи його діагностичну цінність можна з упевненістю констатувати, що у перспективі цей метод стане надбанням лабораторій ветеринарної медицини.
У боротьбі з токсоплазмозом необхідно одночасно застосовувати не менше двох препаратів антипротозойної дії. Обов’язковим є призначення глюкокортикоїдів (преднізолон – 20-40 мг/добу перорально, 12-15 діб), фоліанту кальцію – 10 мг/добу перорально, дегідратаційну та інфузійно-дезінтоксикаційну терапію. Кожні 10 діб необхідно проводити заміну одного або двох препаратів. Можна призначати делагіл у дозі 250 мг 3 рази за добу, кліндаміцин (450 мг упродовж доби), спіраміцин (1 г три рази на добу), трихопол (250 мг чотири рази на добу), доксициклін (100 мг 2 рази за добу). Всі препарати застосовують перорально.
Антибіотики, нейролептики, гепатопротектори, гормональні та інші препарати також повинні застосовуватися у боротьбі з токсоплазмозом. При терапії хронічного токсоплазмозу немає необхідності у здійсненні специфічного антипротозойного лікування. Необхідно проводити традиційну терапію супутніх хвороб. Лікування у період загострення хронічного токсоплазмозу має бути комплексним.
З метою профілактики токсоплазмозу необхідно дотримуватися санітарно-гігієнічних заходів. Ветеринарним фахівцям потрібно звернути особливу увагу на багаточисельні повідомлення про те, що із організму тварин токсоплазми найбільш інтенсивно виділяються з навколоплідною рідиною, плацентою, абортованими й мертвонародженими плодами.
У зв’язку з тим, що пацюки і миші нерідко бувають у значній мірі інвазованими токсоплазмами, необхідно регулярно проводити дератизацію тваринницьких приміщень.
Потрібно виключити контакт котів із сільськогосподарськими тваринами, адже після зараження коти здатні упродовж доби виділяти з фекаліями мільйони ооцист токсоплазм. Цисти збудників у м’ясі можуть загинути при нагріванні до 66-70 °С упродовж 15-20 хвилин. Заморожування до температури -20 °С з наступним розморожуванням, засолка, копчення, або маринування не гарантує знищення цист токсоплазм у м’ясі.
